Хімія
Хімія – дивна наука.
В ній таємна прихована суть.
Простягає вона свої руки
У найглибші глибини, щоб буть,
Чарувати сучасну людину,
Дарувати їй блага землі.
З нею людство ніколи не згине,
Якщо вивчить закони її.
І тому кожен має пізнати
Всі хімічні закони життя.
Вчити хімію треба завзято
І в майбутнє нести
ці знання!
Реклама
хімії
Важко навіть уявити,
Як без хімії прожити?
Чистить, миє і годує,
Живить, травить і лікує.
Грішне тіло прикриває,
На городі помагає.
Щоб родили помідори,
Ми під них підсиплемо добрив.
Як природа збій дала,
Скоригується краса.
Там підмажем, підфарбуєм,
Що не треба – затушуєм.
Є косметика у нас –
Станеш ти красуня враз!
Посуд, меблі і тканини –
Це хімічні речовини
І повітря і вода;
Взагалі природа вся!
Хімію вивчай охоче –
І в халепу ти не вскочиш.
Знатимеш про неї все,
Вона користь
принесе.
Вода
Існує думка, що планета наша
Повинна зватися «Вода»,
Оскільки лише треть її
Складається-таки з землі.
А дві частини – це вода,
Сполука дивна і проста,
Для існування всім потрібна,
Вона корисна і чарівна.
Тому бажаємо сказати,
Хоча це тільки наші мрії:
Вода повинна панувати,
Ми діти водної стихії.
Про воду згадують давно:
Ще в давнину жива вода
В казках вертала до життя,
А уявіть собі планету,
Де раптом зникла вся вода.
Ой, жах! Яка вона страшна.
Похмурі впадини морів,
Річок і навіть океанів
Покриті товстим шаром солі.
Не може бути для Землі
За це у світі гірше долі,
Рослинність зникла геть уся:
Немає квітів і дерев.
І не знайти нам карася,
Зник без води могутній лев.
Ця ситуація не казка,
Можливе різне на Землі.
Щоб не спіткала світ поразка
Охороняймо воду
всі!
Я найлегший від усіх,
Я в усіх живих клітинах,
Я чудова рідина,
Хоч не пахну, не
смачна.
Та без мене б не
зросла
Ні травиночка мала,
Ні дрімучії ліси,
Не було б роси й
сльози,
Став би порожнім
океан,
Зникли б хмари і
туман,
Пересох на кухні
кран,
Зупинивсь
завод-гігант,
Що машини виробляє
Чи тканини
постачає.
Я розчинник добрий.
Ви вмить ім’я моє
назвіть.
(Вода)
Оксиген
Я скрізь навколо
тебе є,
Бо Оксиген – ім’я
моє.
Я в деревах, у
траві,
У твоїх жилах, у крові.
Струму добрий
провідник,
У світі третій
мандрівник,
З букви «А» я
починаюсь,
Срібно-білий я й
згинаюсь,
Звуть мене іще
«крилатим».
Спробуй мене
відгадати.
(Алюміній)
Не бачить око і
язик його не чує,
Проте, як кулю він
повітряну надує,
То мандрівник із
нею помандрує,
Із висоти огляне
всю планету,
Він в космос виведе
ракету,
Згорить із
посвистом в пробірці.
Він є у Всесвіті і
на далекій зірці…
(Гідроген)
Я найлегший від усіх,
Ти без мене – ані
кроку.
А як з киснем я
зійдусь,
То отримаєш вологу.
(Гідроген)
Я в усіх живих клітинах,
Я – вугілля,
олівець.
Маю лиш один
талант:
Я блищу, бо
діамант.
(Карбон)
Срібно-білий
активний метал,
І повітря боїться
він дуже.
Є у грунті, у наших
кістках
І у водах підземних
потужних.
Є він в наших зубах
білосніжних,
А тому він метал
дивовижний.
(Кальцій)
Я живу і не тужу,
З ким зустрінуся –
дружу.
Ми удвох з моїм
сусідом
Називаємось
оксидом.
Друзями моїми стали
І метали, й
неметали.
Феєрверк влаштую
вмить,
Бо в мені усе
горить.
Я внизу у
тропосфері,
Залечу в іоносферу.
Мною дихать всяк
мастак.
Називають мене як?
(Оксиген, кисень)
